Янгол,
Самотністю
Засмучений,
Шукає очі,
Що щастям
Засуджені довічно.
Крізь балію літа,
Омитий росою,
Крилатий юнак
Сумує за майбутнім...
Та все,
Що має бути поруч,
Злітає
У невідомого літопис,
Де очі
Теж свій слід
Лишили,
Щоб знову при нагоді
Повернутись...
Боком до долі.
А сліз очікувань
Ніхто не помічає.
Дозвольте
Під Вашу парасольку?!