Я не чула весняного співу травневої зливи,
І не бачила літа багрянець в серпневих стежках,
Я напевне давно заблукала в засніжених зимах,
І ніяк не знайду в нашу осінь загублений шлях…
Вже мене не хвилює людей хвороблива цікавість,
І зовсім не бентежать наповнені відчаєм сни.
Підкрадається в стомлену душу зневіра і млявість,
І на спраглих губах гіркий присмак розлуки й весни…