Чого так холодно, і зовсім ще не страшно,
Холодне лезо, воно принесе щастя.
Забере всі тривоги і нещастя,
А потім, потім може буде щастя.
Холодне лезо враз промчалось по руці,
І впало десь далеко в темноті.
Не холодно і зовсім вже не страшно,
Ну, а коли вже буде щастя?
Гаряча кров помчалась по руці,
Й тиче, тиче собі по чорнім рукаві.
Чернвоні каплі стрімко падають у низ,
А знизу чути лиш кровавий бризг.
А потім, раптом стало страшно,
Та ні, я тут ще хочу щастя!
Хотів піднятись, та сили вже не ті,
Ой, вже забагато, крові на землі.
Не вистачає часу все що хтів сказати,
А ще так хочеться літати,
Так хочеться сказати, що кохаю,
О ні, я ще так скоро не вмираю!
Зібравши сили спробував піднятись,
Та ні все марно, досить, хватить!
Вже все, лишився відчай у душі,
І те кохання, що так мучило в ночі.
Якби мені ще дали другий шанс.......
Я б завершив ще ненаписаний роман.
Я цінував би, ті хвилини щастя,
Й ніколи не булоб у нас нещастя.
О, я уявив яка була б це казка,
І лиш тепер я зрозумів, що значить щастя.
Та пізно вже, задумуватись про це.....
Я вже прожив своє життя мале.
В калюжі крові, так зустріти смерть?
Завершити, й проставити червону крапку!
Багато ще я всього не зробив,
І ще! В останнє тобі зичу щастя!
В останнє хочеться так все сказати,
Не хочеться з собою все забрати...
Я хочу лиш забрати усе зло,
А тут нехай залишиться добро.
Не встиг він все що хтілося сказати,
Хотів щось кров’ю написати.
Й з останніх сил ще написав він пару слів,
Тай те, до ранку дощ у річку змив!
Посмотри, какой ЖАЛКИЙ -
Просит
Умоляет
Обещает - не жить
Шантажирует
Тем, что страдает...
Лезвие в руку берёт
Смотрит в глаза
Уверяет,
Что вот-вот себя полоснёт..
Но блефует!
И
Не умирает..
Розбите серце відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вважаю, що смерть повинна бути гарною... А не в калюжі крові і з порізаними руками... Тим більше це не вихід...
Надіюсь, ці роздуми не будуть втілюватися в життя?
Розбите серце відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
