Ти та, що по ту сторону вікна
Цей погляд очі в очі все, що маєм
І втомлена ти трохи і сумна
Вже до кінця робочий день минає
Кому на Київ, а кому в Полтаву
Квитки міняєш на чужі портрети
І хто й куди, тобі то не цікаво
А іншим не цікаво хто ти й де ти
Мільйон обличчь і всі вони байдужі
Мільйони слів, мільйон стандартних фраз
Але в ту мить ти захотіла дуже
Мене колись побачити ще раз
Це почуття було у нас взаємним
І це вікно для нас не перепона
Ти віддала квиток і так приємно
Зворотній бік вкрив номер телефону
Я посміхнувся і пішов на свій перон
І не спізнився, як буває часто
Пішов мій поїзд, я не сів в вагон
Собі лишив я той квиток до щастя
Я подзвонив... і тиха відповідь: - «Алло»
Мені чомусь була така знайома
У кожній букві я відчув тепло
Ти стала рідна, хоч була ще невідома
І вечір вдвох у привокзальнім ресторані
Лиш ти і я... і музика навколо
І поїзд в ніч... туди тепер в останнє
Я повернусь... щоб більш не їхати ніколи.
