Передумав Він женитись... Вона, вся в тривозі,-
Дістає його словами, спинитись не в змозі:
- Грамотій земський знайшовся! - Спирає на рівень, -
А раніше, не спирав! Співав, як той півень, -
Кукурікав кожен день, з власної натури
Запевняв, що це любов, а не шури-мури...
Надихнувся й скривив рота... Плакати не буду, -
Лиш зачиняться ворота геть той спів забуду...
Зарубай собі на носі, - я тобі не курка, -
Маскуватись теж умію та гратись у жмурки! -
За усі твої зізнання - дякую уклінно
І, давно тобі, до речі, вже знайшла заміну!
Щоб сповна дошкулить, - реготнула на всі зуби:
Goodbye, павич зелений, - іди паси клумби!