памятай мене, коли серце залишить
коли стоятимеш не краю прірви
але раптом захочеться жити
коли втратиш свідомість
а простору буде мало
не відпускай мене..
памятай мене, коли насправді вже буде пізно
коли несправність буденних днів
буде доводити до сказу
коли клема замкнеться
і струм припинеться
запитай себе, чи саме цього хотілося?
памятай мене, коли всяткуватимеш дні народження
сумуватимеш наодинці
чи вбиватимеш свою фобію
коли солодкими ночами
під зоряним небом
блукатимеш вулицями забутого мною міста..
памятай мене, не важливо де і як
залишаючи щось по заду
на шляху що веде вперед
але ми не такі
серце рветься на волю
коли тіло переповнене страхом і болем..
