Я знову поруч, лебідонька біла.
День міста знову Літо виклика.
І солов’ї витьохкують невміло
Мої незмінні щемні почуття.
Ти знов зі мною, ластівко Єдина
І туга душу хмарою вкрива.
Я не знайшов і не знайду до згину
Нікого схожого на тебе… Умива
Холодний дощ твої кохані очі
І сльози струменіють по щоках.
Я не забув твої слова пророчі:
Без тебе нам погано у світах.
Марія прислухається до тебе,
Вдивляється у лик твій осяйний.
Ти зорями всміхаєшся із неба.
Говориш голосом досвітніх журавлів.
Зітхаєш сумно в річкових туманах.
Гукаєш нас у лебедину вись…
Я скоро… Я вже йду… Чекай, кохана!...
Ми знову будем разом, як колись.
Під ноги ляжуть степові дороги.
Стежки гірські по Криму поведуть.
Дніпрові води зашумлять в порогах,
Омиють спраглу душу, понесуть
На білих чайках наших душ вітрила
В прозорі далі світанкових мрій,
Де я навік з тобою, моя мила,
Моя Єдина, світ коханий мій…
26.05.06
