цей мороз малює
візерунки на склі
і ти шепочеш мені
щось романтичне
бо ми віддали всі
коштовності весні
бо вона стала як
наркотична звичка
усі вулиці і
площі кличуть бомжів
ми перетнули через
не один полюс
ти ковтаєш свій
нікотин а я вірші
і не всилі ніхто
вже крикнути вголос
усе безворушне
стоїть і ми удвох
бродили цілу ніч
шукаючи світла
тобі здавалось що
до нас говорив бог
мені примари що
блукали без діла