Метро,тунель,час пік і ОЧІ.
«Сідайте,пані». - він шепоче.
Соромиться: «Спасибі,хлопче.»
Кіно, кафе, палкі цілунки,
І без нагоди подарунки.
Він переміг – геть обладунки.
Весілля, свято, дім і діти,
І вже лише з нагоди квіти.
Всім догодити треба вміти.
Будильник, душ і кава вранці,
Піднять дітей, зібрати ранці,
Сніданок милому на таці.
Робота, побут, сил немає.
«Пішли в театр,- вона благає,-
Ще ж молоді, а час минає».
«Не можу,люба, не встигаю.
Зробити план і звіт ще маю».
Вона лиш сумно так зітхає.
Години, дні, роки, чекання.
Всихає дерево кохання,
Нестерпними стають зітхання.
Квиток, вокзал, дорога, мама.
«Прощай,- в записці написала,-
Я в хащах буднів заблукала».
Тусовки, друзі і горілка,
Але чомусь на серці гірко.
Він зрозумів свою помилку.
Квиток, вокзал, вона на ґанку
В самотньо-сірому серпанку.
«Пробач мене. Почнем спочатку».
ID:
243791
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.02.2011 13:46:31
© дата внесення змiн: 27.02.2011 13:46:31
автор: Ірина Дубейко
Вкажіть причину вашої скарги
|
