Гармонію в переливах акордів
Творив він завжди, все своє життя,
Всі почуття – і радощі, й тривоги –
У музиці зберіг для майбуття.
Як промінь сонця зігріває землю,
Так гріє його музика серця,
І світом, мов птахи дивоголосі,
Мелодії небесні ще летять.
Але...Занадто рано обірвалась
Його життя така тонка струна…
В зимову ніч над Раухенштейнгассе
Зірвалася з небес ясна зоря.
Похмурий дзвін у Віденськім соборі.
Болить душа. І сльози на очах.
І серце розрива безмежне горе…
Чому ж так рано він пішов з життя?
Мовчало небо, сонце заховалось,
І сутінки всю землю обняли.
А я стояла, дивлячись на зорі,
І сльози по щоках моїх текли.
Роки минають…Музика безсмертна
Залишиться із нами назавжди,
І все, що у житті є найсвітліше,
В симфоніях можливо віднайти.
Знов білим снігом, мов сльозами неба,
Покрилася холодна вся земля,
І тихо плаче янгол скам’янілий,
Припавши до плити з його ім’ям.
