Цю поемку було написано влітку 2009 після екскурсії містом.
У мене є мрія - відвідати Лондон,
Париж та Афіни, і Відень і Рим,
Та Вам натякаю, цим літом більш модно
Гайнути у гори, а саме у Крим.
Невтомно писали про нього поети,
А пензлі кружляли митців полотном,
Співали про нього й відомі дуети –
Натхнення знаходять там всі заодно.
Цей край дуже цінний не сріблом і златом,
А тим, що вже понад століть двадцять п’ять
Мандрує життям-океаном багатим
КримУ каравела. Тож є що сказать.
Відсіки у судні – то гори і лани:
Судак, Севастополь і Керч, Коктебель.
Та мова тут піде про «Богом нам дану»
Півсотням народів культур колибель.
Отож, Феодосію зводили греки
Ті самі, що в Крим із Мілету прийшли,
І порт там зробили відОмий далеко,
У тому багатство велике знайшли.
Цей край „Феодосія” всі називали
Шляхи торгівельні на захід і схід,
В Європі про місто чудово всі знали –
Такий давні греки залишили слід.
Столиця була тогочасного Криму:
І уряд, і військо, й монета своя.
Той порт в міжнародні стосунки поринув,
Тож ласим шматочком була ця земля.
Античні часи закінчились для міста:
На порт зазіхали півсотні племен –
Це готи та гуни, сармати і, звісно,
Хазари, відомі нам з давніх давен.
Отож Феодосію всі грабували
Тринадцятий вік- то Орда Золота,
Татаро-монголи в ній так панували,
Що ледь залишилась земля холоста.
Купцям генуезьким сподобалось місто.
Ще б пак, торгівельні шляхи – звідусіль!
(хутро, оксамити і вироби з тіста)…
Як землі привласнить? – немає зусиль!
