Розмовляли трави з небом:
«Дай дощу! Вже дуже треба!».
Говорило з небом поле,
Разом з ним і все довкола.
Гомоніли ліс, діброва...
«Дай нам пити» - дуб промовив.
Небо їм всім відповіло:
- Вчора ж іншого хотіли -
Відігнати чорні хмари.
Дай нам сонечко, казали –
Досхочу дощу вже мали!
- Сонця промені то їжа. –
Голосисто дуб відвісив, -
Та коли захочеш пити,
Буде нічим окропити
Ні листочки, ні коріння.
«Їжа» стане непотрібна
Нам не треба буде світла...
11.05.2011 р.
Кажуть. коли Бог віддавав святому Петру ключі від неба, той запитав: « Господи! Коли ж на землю посилати дощ?»
- Як просять і ждуть - відповів Всевишній.
Та недочув Петро, бо причулось «Як косять і жнуть»,так і дає
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ігоре! Гарна притча , Насправді, в природі буває по різному!