Розгойдали небо розгнівані хвилі,
Босфор клекотів від шаленства стихій,
а чайки летіли, неначе на крилах,
і мужності їхній лякався прибій.
Козацькая чайко,
вершителько слави!
страхіття всіх фортів
й чужих кораблів
ти стала знаменом
морської держави,
козацької слави
вітрилом часів.
Хоробрість і сила, вітрила і весла
зв"язали у вузол вінки перемог,
сторінки історії, мов перевеслом,
на стязі держави і сам Господь Бог.
Могутніми були, могутніми станем,
не згасне повіки геройства зоря.
Гордися, Вкраїно, корветами слави,
бо стягу твому козиряють моря.
прекрасна пісня,тільки,може,салютують замість козиряють
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Галинко, козиряти - це по-військовому віддавати честь, піднімаючи руку до до голови. Салютувати можуть форти. чи портові міста, та й то скоріше не стягам, а дружнім кораблям, які розрізняють по гюйсах, які піднімаються на щоглах, а прапор на кораблі завжди вивішується на кормі. Отже йому можуть саме козиряти моря пінними гребенями хвиль, збуреними потужними гвинтами.
Дуже гарно написано. Хочеться повернутися в ті часи з сучасною зброєю - не було би зараз проблем з сусідами Та машини часу ще ніхто не придумав та навряд чи придумає
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та машини часу ще ніхто не придумав та навряд чи придумає 
