Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Дрімає річенька і горне хвилі зрідка.
Ті, бавлячись, цілують берег мрійно.
- Мій білий лебедю, пливе твоя лебідка.
Пливи ж і ти до крил моїх в обійми.
Зустріну лагідно. Не бійся не згадаю
Грозу вчорашню, грім та блискавицю.
Я біля серденька любов свою ховаю
І бережу, немов життя зіницю.
Мій білий лебедю, утіш свою кохану.
Приплинь хутчіш і пригорни до себе.
Кохати я тебе й тоді не перестану,
Коли здіймемося ми вдвох у небо.
Заснула річенька. Заснули в небі зорі.
І тільки ніч над ними ворожбує.
Поснули лебеді. Ні в радості, ні в горі
Ніхто й ніколи їх не розпарує.
Лебедина вірність... Якби ж її людям!(Для живих, звісно) Дуже красивий вірш, Наталочко.
P.S. маленькі описки в 1-му катрені: лебідка, обійми
Наталка Кольоровісни відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар. Приємно мати справу з досвідченим поетом Хоча слова "либідка" також має право на вживання, я все ж таки його змінила, щоб уникнути подальших виправлень)
Дуже красивий вірш, Наталочко.
Хоча слова "либідка" також має право на вживання, я все ж таки його змінила, щоб уникнути подальших виправлень)
