Вишиває Доля кожному сорочку
То хрестиком, то стіжком щодень по кусочку.
Кожен день свій колір має і свої узори,
То долини, то рівнини, то високі гори.
Одні світлі, другі темні і сірих багато,
Бо не кожен день буває лиш смуток чи свято...
Все життя, як вишиванка, спершу чисте полотно
Світлі днини, світлі ранки, безтурботність все одно
Куди йти і що робити навкруги безмежний світ,
Навкруги усе прекрасне, попереду многа літ...
Але з часом уплітає Доля нитку й з чорних бід.
Й вже мережить полотно різнокольора́ми,
Затягує з сере́дини міцними вузлами,
Що карбуються на серці, гудзують нам душі
Забирають спокій на морі й на суші.
Коли шиється сорочка, то не треба нити,
А що вишито до цього, то треба й носити,
Бо усе то наше, усі кольори,
Що вплiтає Доля рiзної пори.
Нехай буде білий світ до усіх привітним,
Хай життєве полотно буде більше світлим !
03.10.11 р
Гарно! Нехай життя буде барвистою вишиванкою у веселих кольорах!
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую. В нас в Борщові кожного року проходить свято вишиванки і свято борщу, а вишиванка то душа, наша українська неповторна душа, шануймо наші душі.
"Два кольори мої,два кольори..."Червоний,то Любов,а чорний,то...футбол. 
красиво оспівали вишиванки.
