А за вікном так зорі сяють
на синьому нічному небі.
Вони, напевно, точно знають,
що хочу я піти до тебе.
Але не можу, ти пробач мені,
ображатися не треба, прошу.
Чому очі твої такі сумні?
Ти ж знаєш: і в снігову порошу,
і в дощ, і в град, і крізь вогонь,
Я знаду тебе, повір, знайду.
Лише торкнутися твоїх долонь,
твою любов навіки украду.
Тобі ж віддам свій сон і спокій,
свою усмішку і душу свою,
хай вони живуть 100 тисяч років
у нашому з тобою раю.
Знай, я з тобою завжди буду,
закрий очі і мене ти відчуй.
"Тебе ніколи не забуду!"-
на цілий світ я закричу.
