Вечір прийшов.
Місяць зійшов.
Я до милої спішу,
Червону троянду несу.
Я так довго за нею доглядав
І ось нарешті зірвав.
Нехай вона її чарує,
Моє кохання символізує.
А я собі іншу троянду знайшов,
Тільки б я зараз до неї дійшов,
Бо перший раз я тут блукаю,
До милої доріжки ще не знаю.
Місяць по небі гуляє,
А можливо він доріжку знає,
Треба в нього запитати,
Мені ж нема чого втрачати.
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
Я до милої поспішаю,
А доріжки ще не знаю.
Гей, Місяцю, покажи,
До милої доріжку освіти,
Не дай мені заблукати,
Не хочу щастя свого я втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Я до милої спішу,
Червону троянду несу.
І ось наближаюсь до твого дому,
Але призначила зустріч не мені ти одному,
Бачу інший поспішає
І теж в руці троянду має.
Я зупинився,
На все довкола розізлився,
А найбільше троянда постраждала,
Бо ж моє кохання символізувала.
Гей, Місяцю, зайди,
Прошу тебе, ти не світи,
Дай мені заблукати,
Нема куди мені поспішати.
Я іду, не поспішаю,
В руці троянду тримаю.
Раптом, я зупинився,
На троянду подивився.
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
Я ж її кохаю,
Чому я відступати маю?
Гей, Місяцю, покажи,
До милої доріжку освіти,
Не дай мені заблукати,
Не хочу щастя свого я втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Я до милої спішу,
Червону троянду несу.
І ось наближаюсь до твого дому,
З думками, що не потрібний нікому,
А ти мене на вулиці зустрічаєш.
« Привіт. Ну де ж ти довго так блукаєш?
Я вже не можу більше стояти
І на тебе чекати.
Я думала, що ти вже не прийдеш,
Ну де ж ти довго так блукаєш?
Я плакати починала
І сльози ледь стримала,
А коли місяць за хмари почав ховатись,
Я почала боятись,
Що ти до мене не прийдеш,
Що ти мене не знайдеш.
Я із місяцем розмовляла
І його благала:
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
До мене милий поспішає,
А що ж буду як він заблукає?
Гей, Місяцю, покажи,
Милому доріжку освіти,
Не йому мені заблукати,
Не хочу щастя свого я втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Я н тебе чекала,
Що ти прийдеш я вірила і знала.»
Я теж із місяцем розмовляв
І теж його благав.
Нарешті, я до тебе дійшов,
Я тебе знайшов.
І нехай ця троянда тебе чарує,
Моє кохання символізує,
Нехай вона буде твоєю,
А ти станеш трояндою моєю.
Буду я тебе кохати,
Всю ніжність лиш тобі віддавати.
Аж раптом, бачу інший іде,
Червону троянду несе.
Він на все па світі розізлився,
Напевно доріжкою помилився.
Ти, що заблукав,
Ну чому ж ти місяця не благав?
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
Він до милої поспішає,
А доріжки ще не знає.
Гей, Місяцю, покажи,
До милої доріжку освіти,
Не дай йому заблукати,
Не хоче щастя свого він втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Ну все, поспішай,
Милу чекати не заставляй.
ID:
292278
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.11.2011 09:41:24
© дата внесення змiн: 11.11.2011 09:41:24
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|