Мереживо барвистих почуттів в душі розквітло,
Сплива нектар приємних спогадів про нас,
Не ворогом, а любим братом став для мене час,
Рум’яніє моє єство, яке ще недавно блідло.
Гіркий полин зів’яв під окликом любові,
Жоржини почуттів пообтрушували гостре терня,
На струдженій землі ми посадили нові, родючі зерна,
Плекаймо плід кохання в кожнім теплім слові!
Я боюсь зійти на життєву мілину духовну,
Боюсь віддатись вітру, в його холодні, сильні руки,
Щоб знову бути понесеним в країну темної розпуки,
Печаль бажаю знати лиш одну — любовну.
Тобі, Всевишній, я складу животворящую молитву:
«Злучи нас, Боже, назавжди душі наші поєднай,
На світі цім ми відшукати прагнемо той рай,
Де подолаємо байдужості та нелюбові битву!»
:26
