Ми в думках будуємо майбутнє —
Чим думаємо — тим й живемо,
Реальності в думках ми надаємо сутність
І в світі цім недобудованім умремо.
Вимріюємо не мрійливі мрії,
Хоч їх не хочемо, їх відкидаємо
У повсякденному житті,
Проте їх реалізації чекаємо.
Все добре в нас — шукаємо проблем,
«А що було б, якби…?» Від думок цих
Закрадається в’їдливий щем
Не життя тоді — суцільний акростих,
В якому зверху вниз вишукуєш той зміст,
Який захований у путанині літер,
І знайшовши його безглуздого
Ти не знаєш, куди подіти.
Думки у голові — крик вітру, його свист…
Без вигляду й краси-немов обмерзлі квіти,
Яким цвісти б, а не в чагарниках тліти
Я втомився жити завтрашнім майбутнім,
Нехай воно само собою проживе,
А я буду для нього кимвалом нечутним,
Який піде один та інших поведе…
