Тебе вже не зігріє літо ,
Якщо весна до тебе не прийшла.
Й не подаруєш їй напевне більше квіти
І не відчуєш більше вже тепла .
Як інколи буває важко жити,
Коли ти не потрібен зовсім їй.
А ти її не можеш розлюбити
І біль ти не вгамуєш свій.
Лиш мрія залишилася остання,
Хоча і її хочуть загасить.
Скажи,а що робити в світі без кохання?
Й для чого взагалі тоді нам жить ?
І сам себе ти обдурить не взмозі,
Хоча і пробував вже це не раз.
І твоє серце знов в тривозі,
І не потрібно тут вже більше фраз.
Ти просто сам живеш і розумієш,
Що не потрібен ти насправді є ні кому.
І хоч про неї завжди мрієш,
Та повертаєшся один ти знов до дому.
Ну а літа усе летять ,минають
І все іде у далеч до кінця,
Але назад вони вже не вертають.
І більше ще гнітить реальність ця.
Ти так хотів весни,тепла й кохання,
Але на жаль нічого не змінилось.
І не повернеш вже роки чекання.
Лишень печаль й самотність тут лишилась.
