Там, десь високо у блакиті,
Два лебеді любов`ю оповиті
В єдине ціле, непорочне, чисте,
Неначе із перлин намисто,
Неземне буття.
Підведіть-но погляд в височінь -
І охопить думка, наче сонце тінь,
Чи зможе витончене це творіння
Зринути з небес в життєве оп`яніння?..
Тут не потрібні Ньютона закони,
Отож сприймайте це, як аксіому:
Є в світі вишукане й неповторне,
Що на земні закони не проворне.
Що зачарує і здивує,
І ніжність кожного любов`ю загартує,
І буде упиватися красою,
Та очей бездонних Ваших дивиною.
березень 2002