Кохання - це прекрасне почуття,
Та деколи просте нерозуміння
Коханим може зіпсувать усе життя,
Якщо в них вчасно не появиться терпіння.
Вона:
Чому буває, що близька людина,
Зовсім тебе не хоче зрозуміти.
Веде себе він як мала дитина,
Коли стараєшся йому все пояснити.
Хоч можна не звертать на це увагу,
Коли б байдужий був тобі як всі,
Не викликав в душі нічого, крім поваги,
І не любила б ти його зовсім.
Він зараз як ніхто мені потрібен,
Хоча "дурнесенький" цього не розуміє.
Для мене зараз він самий надійний,
А він не вірить, і чомусь дуріє.
Нехай вже зараз думає, що хоче,
Нема в мене бажання вибачатись.
Зі мною може б розпрощався він охоче,
Та я люблю, й не хочу розставатись.
Він:
Пробач, коли буваю не такий,
Коли задарма придираюсь
До слів твоїх, до простодушних дій,
Повір,...я потім довго каюсь.
Ніколи скривдити тебе я не хотів,
Хоч часом без причини "допікаю",
Не добираю добрих, теплих слів,
- Я змінюся.., повір! - Ти віриш, знаю!
Люблю я твій простий "дитячий" сміх,
І часом безпорадні оченята,
Коли не знаєш, як мені сказати,
Що дарма я чіпляюся до них.
Ще раз пробач, і хочу ще сказати,
Що вірю я, і буду довіряти.
Часом стерпи, часом позлись,
Але ніколи "не казись".
Бо часом "дурнем" я буваю.
Повір, про це я також знаю!
Чоловік і жінка - два світи, такі різні!!! Головне, щоб було бажання все зрозуміти...
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звичайно, цілком вірно, цей віршик і взятий з реального мого життя, що пережила попробувала викласти у рифмовані рядочки, якщо Вам хоть трошки сподобалось значить в мене получилося передати і читачам свої відчуття, дякую Вам....
Кохання - це прекрасне почуття,
