Я можу чекати на тебе вічно
В полоні віщих снів і музики.
Давай відірвемо від сорочок ґудзики
І будемо йти проти вітру розхристані.
Будемо цілуватись під кожною аркою,
Дрібні віддамо вуличним музикантам,
Вип’ємо кави, зіграємо в карти
І я почуватимусь знову бунтаркою.
Голодний п’яничка впізнає в нас янголів,
Таких невагомих і трішки засмучених.
Ми з ним відсвяткуємо наші заручени
І, мабуть, залишимось жити у мармурі –
Тоді ми не будемо слухати вітру,
Батьків, що говорять лише про гроші,
Що ми залишимося голі і босі.
Та ми знайдемо з чого радіти.
Ми скроєні тільки один для одного –
Такі безпорадні в домашніх справах,
Не створені грати в життєвих драмах
І нам неважливо, що зараз модно.
Коло ти не поруч – співаю панічно,
Та в горлі клубок, щось стискує груди…
Давай, доживи до нового грудня,
А я зачекаю на тебе… Вічно…
