Думки, відпустіть мене кудись політати вище.
Подалі від сірої міської духоти, сіроти.
Відпустіть мене, душа прагне до неба блище,
нехай і прийдеться пішки в безкінечність іти.
Думки, полікуйте мої душевні глибокі рани,
наповніться ніжністю теплих весняних днів.
Я хочу, думки, вічні звуки старого роялю,
думки, я хочу тихесенький шепіт сухої трави;
від себе подалі кудись утікти я хочу, куди?
Пірнути на дно океану, хлебнути морської води,
в безодню поринути кольорової темноти,
відпустіть мене політати...відпустіть, думки...
