John Masefield
ONE road leads to London,
One road leads to Wales,
My road leads me seawards
To the white dipping sails.
One road leads to the river,
And it goes singing slow;
My road leads to shipping,
Where the bronzed sailors go.
Leads me, lures me, calls me
To salt green tossing sea;
A road without earth\'s road-dust
Is the right road for me.
A wet road heaving, shining,
And wild with seagull\'s cries,
A mad salt sea-wind blowing
The salt spray in my eyes.
My road calls me, lures me
West, east, south, and north;
Most roads lead men homewards,
My road leads me forth.
To add more miles to the tally
Of grey miles left behind,
In quest of that one beauty
God put me here to find.
*****
Одна дорога доведёт до Лондона меня,
В Уэльс другая побежит, петляя и маня.
Но всё же мне всего милей тот путь, который сам
Меня зовёт к волне морской и белым парусам.
Одна тропинка приведёт к сверкающей реке:
Она поёт, она журчит, теряясь вдалеке…
Но всё сильнее зов судьбы… Я ухожу туда,
Где загорелы моряки и солона вода.
Туда, к бушующим морям, зелёным от штормов,
Где нет уныния, тоски и сумрачных домов,
Туда, где пыльных нет дорог! И на рассвете дня
Я поведу корабль в путь, желанный для меня!
За бортом чаек дикий плач; бежит, искрясь, волна,
Что влагою живительной и солнечной полна.
Игривый легкий ветерок свободой опьянен
И солью свежею, морской в глаза мне плещет он.
Меня влечёт, уводит вдаль мой путь - мой верный друг,
На Запад, Север, на Восток, на раскалённый Юг…
Дороги все зовут людей домой, покой их ждет.
Но компас мой, моя стезя ведут меня вперёд.
Как можно больше миль морских оставить позади!..
И сердце алым парусом пусть рвётся из груди!
Всю дивную красу морей в душе я заключу,
По воле благостных Небес вперёд корабль мчу!
Ї
Сонечко моє, Ви перекладаєте неймовірно гарно. Щодо розміру... Розмір, він як черевички милих дівчат - в однієї він трохи більший, ва іншої - менший. Головнен, щоб ніжка гарнор виглядала і зручно було танцювати.
Якщо серйозно, то звуковий ряд кожної мови унікальний, саме через те так важко витримати відповідний розмір. Цього варто прагнути, але якщо заради розміру ми станемо жертвувати суттю, то гріш нам ціна. Бо ж автор хоче донести свою думку і не розраховує на її кастрацію (перепрошую!) заради розміру
Веселушка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановний пане Валентине, як же ж Ви приємно пишете))))
Дякую))) Але до Ваших перекладів мені же рости й рости!
Саме в цьому вірші розмір я збільшила удвічі, а в "Пісні пілігрима" вже намагалася дотримуватися оригіналу.
Ви правду кажете, не можна жертвувати смислом заради того, щоб втиснути вірши у якісь рамки...