Повсюду заметіль
І тиша зимова.
В кутку співає тінь.
Ця пісня про життя.
Про скарб-любов, красу,
Дитинство росяне,
Про юність весняну,
Дорослість що іде.
І як же вберегти
Цей скарб в душі моїй?
Мистецтво ще ж живе,
А в думці буревій.
Розгублено стою
У просторі світів.
І зараз, мов паду,
А голос мов злетів...
Так забагато тут
Непізнаних шляхів,
Так забагато там
Забутих відчуттів,
Які в душі киплять
Під кригою ріки,
Яка несе життя
У невідомі сни.
А, може, і не сни?
Невже, можливо, біль?
Чи вже ж таки казки
За долями велінь?
Це вже є вибір мій,
Напевно це чи так.
Зе долями велінь
Де щирість - там і лад.
