Шумлять високі явори
На вулицях старого міста.
Махають гіллями згори,
Немов вітання шлють з дитинства.
Лопочуть тихо явори
Пісні,що нам співала мама.
І не заслонить вражень гама
Казок дитячої пори.
Ви разом з нами підросли
О,явори,-дитинства друзі,
А ми,неначе,ваші сли
Розбіглись ген,по всій окрузі.
По всіх світах ми пронесли
Ваших листочків лопотіння,
Та в землю рідну ми вросли,
Мов пагони від вашого коріння.
Ми повертаємось до вас,
Ми летимо під ваші крони,
Хоча життя,в останній час,
Нам часто ставить перепони.
