Заспокоюю нерви лісовим звуком,
Находжу відраду у році і сексі,
Мої нутрощі вже вилазять боком,
А я хотів би жити десь в тихому місті, на березі.
Закидаюсь колесами як божевільний,
Стаю все слабше від палючого сонця,
І плин життя такий повільний-повільний ...
І стає все повільніший з кожним кроком.
Мене втомлює сірий натовп,
А сил практично не вистачає
І на щось чекаю, а ось раптом,
Всі скажуть дружно і я пробачаю ...
Я не жалкую про те що вже сталось,
Я не жалкую про просрані тижні,
Думаю тільки ще трохи зосталось,
І зацвітуть білим цвітом вишні.
І ось моя остання цигарка,
Остання крапля мого нікотину,
Я на землі як брудна помарка ...
Тихо – тихо ... !!! Чуєте !? Гину ...
