Цвітуть півонії під вікном,
Рожеві, білі та червоні,
Голублю я їх перед сном,
Я вдячна щиро долі.
За ніжні квіти, аромат,
Що лине, аж до хати,
Багато літ тому назад,
Садила квіти мати.
Півонії досі все цвітуть,
Горну їх до серденька,
Вони все спогади несуть,
Немов тут поряд ненька.
Усміхнена зайде до хати,
Щаслива, гарна, молода,
Промовить досить дітки спати,
Вже літечка пора прийшла.
Вікно відкрила і до хати,
Влетів півоній аромат,
Як же років тих не згадати,
Хоч вороття нема назад.
