.
"Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
...
І блука моя тінь навмання,
...
Сяде зяблик мені на рукав,
Тихо ластяться гривами коні."
(Ярослав Чорногуз)
В місті ледь не вхопив мене грець -
Біди всякі, бацили вчепились.
Чимчикую за місто – на милість
Я природі здаюсь. Навпростець
Крізь кущі та дерева я ло́млюсь,
Тінь моя ген пішла навмання,
Мо’, злякавшись мене? Та нато́мість
Приблудилось до мене теля.
І рапатим своїм язиком
Враз злиза́ло із мене напа́сті…
Дятел каже мені: «Тук-тук! Здрасті!» -
Й пригощає коза молоком…
Я тепер у те місто – ні-ні,
І навіщо воно мені зда́лось!
Скільки того життя ще зоста́лось
Краще я досхочу́ на коні
Покатаюсь. В ставку я скупаюсь…
О, ідея! І як це мені
Дотепер вона не приходи́ла?
Я візьмусь за косу і за вила
Поселюся в селі, на природі:
Розкидатиму гній на городі
Навесні. По коліна в болоті
Восени походжу́ у чобо́тях.
Заготовлю дрівець на зиму.
Прикуплю якусь кожушину.
Працюватиму до знемоги.
…Ні, верну́ся у місто, їй-Богу!...
11.04.2011
* Джерело: Ярослав Чорногуз "Санаторій людства" (http://maysterni.com/publication.php?id=60892)
** Пародія у відповідь: Ярослав Чорногуз "Чари міста" (http://www.maysterni.com/publication.php?id=60983)
Дійсно браво. Істинно Ви показали міщанина... У нас часто люди роботи бояться)))
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так ось чому Ярослав написав пародію у відповідь! До речі, у мене є і пародія у відповідь на його пародію у відповідь. )) Треба буде і тут опублікувати.
Дякую, Іришо!
