Невпинно час спливає, мов наїзник,
Що на коні несеться в далечінь.
Вбиватись за минулим дуже пізно, -
Воно ж бо не лишає навіть тінь.
Ще вчора в речі вірив я казкові,
І думав, що навколо дивний світ,
Але, нажаль, він виявився кволим,
Залишивши мені скупий «привіт».
Жевріла тільки заповітна мрія,
Тремтіла, наче зведений курок.
Коли померла з вірою надія, -
Любов впіймала кулю у висок.
Нестримний час фарбує в білий скроні
Нещадні зморшки молодість крадуть,
Несуть мене швидким галопом коні
В незнану й загадково довгу путь.
Чого в житті досяг ти, сивий вершник?
Не влучивши, порвав лиш тятиву.
Твій кінь, нажаль, не виявився першим,
Лиш воду скаламутив річкову...
Тема болюча. Не всі можуть бути першими, на жаль, бо тоді би не було інших чисел в порядку числення. Нездійснені мрії чи здійснені не в повну силу гнітять. Гарно написали, влучно передали!
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за коментар і за те, що поділилися своїми думками, згоден з Вами, але все ж таки думаю, що у кожного в житті є шанс досягнути своїх вершин, просто далеко не кожен прикладатиме для цього зусиль, через невпевненість у собі, несміливість, лінь
Нагадоло вірш Рильського "Яблука доспіли, яблука червоні", вірш про кохання, але знаєш чому я його згадала, бо автор написав його у 14 років. Так і ти щось не для свого віку вірш написав, але цей вірш якраз мені і сподобався, бо він серйозний, примушує замислитися над багатьома речами, не тільки про старість
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Клас! Тема глибока, розумна!
А кінцівка взагалі вдала!
Але, з твого дозволю кілька зауваг.
Набагато буде краще звучати, якщо написати наступні рядки так:
"Жевріла тільки заповітна мрія",
"Несуть мене швидким галопом коні"
А так, ніби все нормально.
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже радий такій високій оцінці, за це тобі квіточку