Сижу на сирім підвіконні,
У "рідній" чужій стороні .
В обіймах сліпої безодні,
Розглядую зорі в вікні.
Десь там, за кілометрів сотні,
І ти перед ними сидиш.
На нашу зорю провідную
Очима своїми глядиш.
Ті очі, мов сонця прозріння
зявились в моєму житті.
Немов мимовільне везіння,
Зостались у майбутті.
Душа за ними сумує
І мрії упали у жаль
І голосу твого надія
І серця мого печаль.
Сижу на сирім підвіконні,
У "рідній" чужій стороні.
Сумую, надіюсь і вірю,
Що ти хоч згадаєш в ві сні.
Щосили вдивляюсь у зорі
В надії знайти хоч одну
Що дивляться очі прозорі
В бажанні сказати люблю...