Я тут. Не сам. Я в'їхав у життя
Не на баскім, але бодай на коні.
Атлантика мій шлях до вороття
Надовго заховала у бездонні.
Я там був серед безлічі облич -
Коли приємних, а коли - ніяких.
Я там грішив, вшановуючи кич
Як форму виживання у клоаках.
Я більше там не є. Немов і не було
Мене ніколи у щоденнім дзвоні
Святого... Боже милий, як ж його?
Як швидко пам'ять тамошня холоне!
Тепер я тут. Сльозами уночі
Приходять сни, i чужинецька мова,
Немов той тать незримо крадучись,
Мене вже зодягла в свої окови.
Між "тут" і "там" руйнуючи мости,
Я відлітав, і рідний край прощався
Благословенням пошепки: "Лети...",
І зовсім вже нечутно: "Повертайся..."
31.VII. 2003
