-Ти абсолютно сам.
У перехилах склянок,
у недокритих картах,
у планах.
У двох хвилинах,
декількох розрадах
і поєдинках.
А час гребе і рве
межу,
звиваючись у рамках.
Ти сам. вже не добіжу,
не встигну,
не зірву петлю,
не перекрию воду
в кранах.
-І ти сама. І ти сама.
Нікого.
І я не встиг і я не йшов
ні до мостів, ні до дороги.
Ні коло річки. То не
я кидався пішки
за сорок кілометрів
до вогню,
І не молився серцю,
рівному нулю.
І ти мовчиш і я люблю.
