Привіт! Бачиш, знову віршую.
Ні! Я не плачу! Просто, трішки сумую,
Що не зміг твоїм майбутнім стати,
Надіюсь, твоє минуле, зможе, тобі майбутнє дати.
Au revoir! А я не плачу і не страждаю.
На це не маю часу. Йду вперед.
Як бачиш, уже французьку вивчаю
І ні про що не жалію, не потрібно мені ред…
Все, що не робиться, робиться на краще.
Та мені від цього не легше, а лиш важче.
Просто не віриться, за помахом його руки
Ти готова… Час пройде, пройдуть роки.
Без тебе якось жив,
Без тебе ще якось пробуду,
З тобою дні найкращі я прожив,
Їх пам’ятати завжди буду.
І тому, на твоє тобі відповідаю,
Що не зможемо ми друзями залишитись,
Бо з іншим тебе не уявляю,
Але спокійно розстаємося, щоб не сваритись.
Мене ти можеш стерти, а хочеш пам’ятай.
Ти найкраща. Ти це знай.
Au revoir! Тобто, прощай!
P.S.:Мішку й Машку не ображай!
