Що ми, українці, за України сини?
На Захід, Схід одну державу розділили.
І що, немає нашої у цьому вини?
Самі ворожнечу між собою розпалили.
А все то, що згоди між нами немає.
І чи буде вона… А хто його знає.
Яку біду треба наслати,
Щоб змогла нас об’єднати?
Та не просто так почав оце писати,
Хочу вам історію нашу розказати,
Бо видумав її не я,
Її придумало життя.
Судити я не стану,
Бо не включив до свого плану,
В чому? де? чия? вина,
Що сталась Перша світова війна.
Багато в ній було жахливих подій
І не зрозуміло, хто жертва, а хто злодій.
В чому? де? чия? вина,
Була страшною ця війна.
А для нас обернулась вона тим,
Ой, лихом, лихом страшним:
Замість того, щоб спину прикривати,
Брат брата мусили вбивати.
Один проти одного воювали,
Та один і другий того самого бажали.
Бо перший українець був австрійський,
А другий, також українець, але російський.
Далі, щоб нікого не ображати,
Форми українця я не буду називати.
Просто першим і другим будуть.
Лінія фронту. Машини не гудуть.
Затишшя. Першого у розвідку посилають.
Повзе окопами. Завмер.
Другий з другим розмовляють.
Ще дихає, значить ще не вмер.
Він насторожує вуха,
Чути, як гуде муха.
Ах, чує, українська звучить.
Непорушливо слухає й мовчить.
Перехрестився. В Господа захисту просить.
А вітер ще сильніше голос доносить,
Можна вже й слова зрозуміти
І від них почав він мліти.
Отаке то перший чує,
Як другий другому толкує:
«Нене рідна, нене старенька,
Як же ти це зносиш! Моя, рідненька.
А як то було б добре брате,
Україну в єдину об’єднати.
Щоб ні крові і ні руйнувань,
Щоб тобі ніяких, ворожих зазіхань.»
Вдарила кров до голови,
Підіймається і чує: «Лови!
Ворог. Плі! Стріляй! »
Лиш встиг: «Братіку, зачекай!
Та ж я також хочу того…»
Але ніхто не чув його.
…трах, тарах, тарах.
Де подівся твій страх?
Брат до брата наближається
І ось уже стоїть над ним,
До нього нахиляється
І обводить поглядом сумним.
Влучила куля в груди.
Він засинає.
Більше ніхто його не розбуде.
А на останок промовляє:
«Мамо, нене, прощай.»
«Ворог» очі закриває.
«Із миром, брате, спочивай.
Занадто пізно, сльози проливає.
Ну що скажу вам браття:
Розбрату горить багаття.
Та все ще можемо змінити,
Бо будемо знову сльози лити.
ID:
393506
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 18.01.2013 12:09:34
© дата внесення змiн: 18.01.2013 12:09:34
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|
