Якось за кордоном працювала я,
В Чехії, а фірма та німецькою була
Керували нею дами із Росії,
А словачка «хвостиком» бігала за ними.
Чехам мило посміхались
І щодня до них вітались,
Коли ж хтось приходив з України
Косий погляд нам кидали в спини
І наказували довго працювати,
Бо заказ повинні вчасно здати.
Працювали з ранку і до ночі
Опухали пальці і боліли очі
Спини розгинатись наші не хотіли
Набрякали ноги, голови боліли.
Молили просили відпустить додому
« Сядьте и не рыпайтесь!» чули ми лиш знову.
Ми сиділи шили байдужі до всього,
На весну чекали і марили домом.
Пролітають тижні, місяці, години
Пролетить пів року, вернусь на Вкраїну
Буду я щаслива, знайду свою долю,
І за своє щастя буду вдячна Богу.
Буду працювати у своїй країні,
Буду я радіти прожитій годині,
Будуть в мене діти, буду просить Бога,
Щоб не заробляли вони за кордоном.
Ну а фірма буде, як життя уроком,
Що не завжди добре поза рідним домом.
Жовтень – листопад 2007р
