Пряний запах твого текстилю
Мої щиро думки бентежить
Слова сказані без всякого стилю
Безсоромно і без обмежень
На підлозі коттон сто відсотків
А за ним потерте індиго
Лайкру скинула й швидко у постіль
Хоч недавно ще було тут тихо
Копошились в волоссі мурахи
Лапки їхні тендітні тремтіли
Голки, цвяшки, електрокомахи
Пробігали по спільному тілу
Ранок свіжий кисневим балоном
Ліг на твої оголені груди
Післясмаком від насолоди
Слова нізвідки, погляд в нікуди
Спогад цей вже припав шаром пилу
Дії зважені й безліч обмежень
Та той запах твого текстилю...
Він бентежить. І досі бентежить