У в чаті соц.мереж зійшлись, як два індики,
Розповідник і член письменницького клубу.
Член шаленів: «Я маю право вільно, дико
Тут будувати у письмі хоч хатку-зрубу!
Хоч скільки, як, про тих, про те - що хочу й любо!»
Письменник: «Так, звичайно, маєш, та читач
Чекає перш за все історію тітанську,
Без тих порад про борщ під зойк : Їж – не партач!!!
Високу, гарну, сильну розповідь, єднанську!
Не плач: рятуйте нас, країну атаманську...»
ЧлеКлуб: «Та я ж такі слова бучні ужив!..»
Розповідник: «Ужив...ужив, та хто ж їх сприйме:
Дивись: «попер», «всі-бидло» , «аж смердить», «души́»...
Член: «Так, щоб знали! Я – так мислю! Кров,ю й гримом!
А не словечками порядними і дрібними...»
Розповідник: «слова, слова... читач чека
Високу мову, над буденністю піднятись,
Щоб відчувати через твір не синяка́ –
У міжпланетному й зірковому кохатись!
Письменник розповіддю жар сердець склика!
Член Клубу: «Що? читач, читач, я - так скажу:
Як відчуваю, так і далі друкуватиму.
Не підляга мій твір порад, демонтажу,
Він й так у серці мому згризлий-перелатаний,
Ще вчора ввечері, після вечері, складений...
«Письменник – перш за все – за все – оповідач! -
Розповідник терплячим виявився й мирним, -
Втомились всі з інет і телепередач,
Чекає світ оригінальних, яструбинних,
Нових світів і почуттів пречистих, дивних!
Он, садівник, якщо він справжній, з десять літ
Садок обходжує, не тисне кущ, де бачить...
І неповторне в нього сяйво-живопліт,
І всім народам зрозумілі: квітка й сплячі.
Чарівно створене - й по тілу струм гарячий!
І повертаєшся до чуда раз у раз.
Здоров,я людям забагато не буває!
...Член Клубу знову щось про зраду вів та фарс,
Розповідник шукав історій з небокраю.
Читач - читав щось кишенькове у трамваї.
P.S.
Ці двох закінчили? Та де там. Десь і зараз
Хто подумки, уголос, в тегах, чубом
Десь витрачають свої сили на цей галас,
Мов, не читач тут головний, а Члени Клубів...
03.03.13 г.
Корисним... так, але нестримним апологетам свого "я" - хіба десь, з часом... коли настане розуміння відповідальності за кожне нгаписане слово...
За вітання - щира дяка!)
Якщо мізків не включати,
невідь що фантазувати,
то про яку потім зраду можна попрікати?..
А читач світлу поезію перечитує,
а не власні *мороки* поетів очікує.
А де ж той розум, Що Всевишній дав???
Мабуть, поет, у яму із душею, закопав.
-вибачте, не втрималася, шкода, що багато людей окрім свого *я* нічого навколо не бачать і не хочуть помічати, бо ж легше когось у своїх проблемах попрікати...
Дякую за вірш.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за Увагу та Коментар, Я довго цей вірш народжував у думках, з часом - допрацюю його ще!
Що є то є, перші емоції що я такий класний бо написав старався, а нікому ж не цікаво, бо написано для самого автора. класний вірш, нам усім потрібне нагадування що пишемо для читача!!
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, десь таке і намагаюсь передавати колегам по перу, тим, звичайно, хто хоче хоч щось слухати...
з минулим 8-м!!! 
" Втомились всі з інет і телепередач,
