До Дня народження Т.Г.Шевченка
Роки за обрій відкотились,
змінився світ. Тільки у нас
нічого, Батьку, не змінилось,
Життя і в профіль, і в анфас
те саме що було - не вільне!
Лиш чужакам тут знову рай.
Ми вимираємо повільно,
а злодійня грабує край.
Культуру знищують і мову
табачники, бузинярі.
Окупували владу знову
хозари, зайди-упирі…
Жирують гниди-кровососи!
А козаки? Павліни є,
але немає Кривоносів
і селянин із горя п’є,
бо повернулись феодали,
скуповують ставки, ліси…
Їмо, Тарасе, польське сало,
забули запах ковбаси,
бо м'ясо замінила соя –
голодний пес таку не їсть.
Не можна митися росою -
там стронцію смертельний вміст.
́
…Нічого, Батьку, не змінилось.
Подались діточки у світ.
Надіємось на Божу милість,
про Твій забули «Заповіт».
А мали б вже «гострить сокири…»
2013 р.
Вірш чудовий та дуже песимістичний. В моїх скромних творах те ж багато критики. Але маємо і розбудовуємо свою державу. Не все зразу! Старайтесь бути в ній достойниками, а не спостерігачами!
