Я знов з тобою , мій старинний Львове,
Фортеця духу величних змагань,
Ти немов острів, джерело духове,
Наріжний камінь твердих сподівань.
Я відчуваю пульс життя нового,
Стихію волі давніх перемог,
Незламний ти від вітру вікового,
Маяк на фоні бурі і тривог.
У кузні цій, мов маятник невпинний,
Гартується безсмертя для борців,
Ті що пішли за волю України
І ті що йдуть на герць нових боїв.
Це ж ви наслідники, стіна відпору,
Ви молоді! Ідете до мети!
Високо прапор піднімайте вгору,
Правду несіть у темні ще кути.
Ми віримо у вашу перемогу,
Бо ваше слово сіється в народ.
Ви дійдете! Зламаєте знемогу!
І шлях закриєте для всіх заброд.
«Учітеся» сказав пророк Шевченко,
«Дасте одвіт» гримів до всіх Франко,
Для тебе краю ,зболеная ненько,
Знайдемо шлях призначений давно.
Здобуту волю вже не відібрати,
Вона жива мов фенікс. Їй рости !
Наша земля, її не подолати!
У проводі, юначе, станеш ТИ !
