Переродження! Танці, співи...
Так було десятки століть!
І стару, задубілу шкіру
Світ скидає чи не за мить.
Всі чекають нової весни -
Я сумую за тихою осінню
(Так комфортно мені восени,
І спокійною бути хочеться).
Я ще не напилась зими,
Мені мало холодних ранків.
Мені страшно, що я без них
Не зумію радіти п'янко.
А весна розкидає життя,
Продає моє серце за безцінь,
Розбазарює почуття,
Яких стало б на сотні весен.
А весна роз'ятрює рани,
Що зима уже майже зцілила,
Розбиваючи наостанок
Все, що я найбільше любила.
Неопіреним голим пташатком
Я - без захисту і без сили...
Знов стаю гидким каченятком
Навесні. Як гусінь безкрила.
Я не хочу скидати шкіру!
Неймовірно душа болить,
Коли з неї на сувеніри
Відчахне хтось клаптя за мить.
