Сначала было забавно, сначала было азартно,
Когда снежинки ворвались в конце задорного Марта...
И закружили метели, и навалило сугробы,
Ну это так, не для фарсу, а не расслабились чтобы.
В полон забрала простори, тепло і сонячність з півдня.
Сказавши: «Добро здоров'я, я тут забулася спіднє.
Я тут забулася розум і що Весна має бути.
А ми почнемо спочатку, а ми продовжимо Лютий!»
Опять вернула морозы, опять же холодно стало.
Ну я сначала намеком, потом сказал: «Ты достала!
Іди до себе на Північ, керуй своїми снігами,
А ми вже хочемо сонця і нот весняної гами.»
Она же словно не слышит, и диверсантов бросает.
Мені за неї не зручно і якось совісно, навіть.
Мы ей простим, эту шалость, не упрекнем, если честно.
І у обіймах коханих – перезимуємо Весну.
Муз. сопровождение, аранжировка: Максим Убей-Волк.
