Сідаєш за стіл, вмикаєш ноутбук
Стрибаєш по вікнах і вулиць не чуєш
Пластику тріск - порожній звук
Та ти його слухаєш, коли тут ночуєш
Тримаєшся за овальне вікно, з червоною рамою
Що стало для тебе екранною драмою
От розпочато перший акт
Через вікно поринаєш в контакт
Глибоко падати в сітку інформації
Нулів і одиниць витонченої формації
У польоті в супротив вітру її оціни
Щоб не розбитись тримайся за край стіни
Геніальне творити нарешті почни
Екран знову стане, він розлючених глядачів охоронцем
Із лав ти виглядаєш жалюгідно
Звісно можна сміливо зіграти акт перед Сонцем
Та кому це потрібно?