Барвистою рікою грає маскарад,
Місто мережать зоряні вогні.
Скрізь - зміна масок - таємничості парад,
Сплетіння музики й костюмів чарівні.
На ній - коштовності і сукня вогняна,
Граційне й бездоганне її тіло.
Усе приховано... під маскою... Вона
Спокус тенета розкидала так уміло...
Він - повелитель балу... і жінок сердець.
Його так збуджує її краса... інтрига...
У вихорі їх закружляв танець...
Від єдності... скресає в душах крига.
Вона в обіймах... Він - полонений чарів
Вологих вуст її... і шкіри оксамиту...
Спокуси... запаху... Про неї тільки марив...
За нею вже б ішов хоч на край світу...
Та ось акорд останній... І вона зникає...
Як марево... Як у казках ведеться...
Та все ж її знАйде... Він точно знає...
Бо вже навічно володіє його серцем...
О шалунка ночі...
Тиха пристрасна красуня,
я до тебе зводжу очі...
і від поцілунків млію.
ну Богиня слів як завжди на висоті... магія тіла і ніч, всипане зорями небо ...ух жарко
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, Галинко, неперевершаний комент. Я аж зашарілася.
Я аж зашарілася. 
Та для кожного чоловіка - своя - єдина і неповторна, призначена долею 
До речі, щодо попереднього мого коментарю оцей смайлик 
, на мою думку, говорить спасибі, а не показує язик!
