Як пахне скошена трава!
Терпко-прив’ялена, п’янить,
Аж закрутилась голова,
Сп’яніла запахом на мить.
Це так навіює мені
Приємні спомини із краю,
Де я провів дитинства дні,
Їх до дрібниці пам’ятаю.
Як тато брав мене на руки,
Над головою піднімав.
А я, страху солодкі муки,
Терпів, за шию обнімав.
В його натруджених долонях,
Так затишно було мені.
І деревом здавався сонях,
Неначе вічність були дні.
Тоді усе було великим
І зла в житті ще не було,
А на осонні кіт мурликав,
Телятко припнуте ревло.
Когут мене щоразу з двору,
Лише нагляне – проганяв,
Ховалось сонце за обору,
Собака в затінку куняв…
Вогнем горіли спілі вишні,
Ховались яблука в траві…
Куточок раю, що Всевишній,
Створив у батьківськім дворі!
Це все так в душу западає,
Що через і десятки літ,
Вона із трепетом згадає,
Куточок раю – дивосвіт!
Цю пам'ять неможливо стерти,
І чимось іншим замінити.
Із цим уже прийдеться вмерти,
Батьківський край не розлюбити!
01.08.2011 р.
