|
моїй мамі Роксоляні
Знову всі в телеекрана
Хочуть бачити султана,
І почути сміх Гюрем;
Вроду Узурлі Мер`єм
Споглядати. А причина –
Рогатинськая дівчина,
Гордий в Україні гул!...
Та вернімось у Стамбул,
Править де султан із трону,
Від сезону до сезону.
Ймення має – Сулейман,
Пади-Шах, великий хан.
Це про нього буде досить,
Бо красу рудоволосу
Згадувати вже нам час –
Роксолана – так для нас
Звичніше, точніше Настя,
Але це не змінить щастя.
Йдемо з правої стопи
Ми в палац у Топ-Капи.
Мав султан тут побратима,
Грека з Парґи – Ібрагіма.
Той посад мав цілий вир:
Сокольни́чий, сераскир,
То паша́, то страж покоїв,
То Візир Великий, воїн.
Мав недолік не один:
Перший – Настю не любив;
Другий – мав великий гонор;
Третій – Мустафу до трону,
В змові із Махідевран,
Вперто вів, немов, баран.
Це його і погубило,
Нам – урок; йому – могила;
Радість Роксолані вже;
Злість і смуток – Хатідже.
Ой, пора б зробити відступ –
В словниковий треба диспут
Ввірити на Ха- слова:
Хан, хальвет, хамам, халва,
Хасекі, хатунг, Хас-Ба́хче,
Наголос не там, неначе.
Без гарему тут ніде,
Ним керує Валіде.
Ех би, вуса Балі-бея,
І посаду бей-лер-бея,
Щоб гудів Османський край,
А красуню – обирай.
І на “валіде” до мами
Стану “шех-заде” між нами.
Ми ж, з героїв головних,
Пам`ятати будем в них:
Силу й владу Сулеймана,
І кохання Роксолани.
В Ібрагіма – довгий путь,
Злість від Хатідже, мабуть.
Легкий хід ноги Сюмбюля,
Чи аги довіру Ґюля.
Вибір Ескандером слуг,
Мужність у Малко-Чуглу.
Хід думок у Шах-султани,
Чи паші-Аяса плани.
Підлабузництво Ніґяр,
І пиху жіночу в дар
Від принцеси Ізабелли,
І сеньйори Ґабріелли,
Фірузе, Фатми, Айше… .
Зайва тут остання ще.
Вдосталь владних є агентів –
Матракчі Насух е фенді,
Ось Ґюльфем, Рустем, Ґюльшах.
Їм б невинність Нергиз-Шах,
Чи від Валіде побожність,
Чи Лютфі-паші серйозність,
Щоб не здійснювався план
Ґюльбахар Махідевран.
Простоту думок Мехмеда,
Чи свавілля від Ахмета.
Сміх Гюрем у кожен кут,
Й з мейхани – Еленіку.
У Шекера – смак обіду,
Прагнення – від Баязида.
І підступність Есмахан,
Й поміркованість Бейхан.
Звичаям пошану Дайї,
З Афіфе-хатунг у парі.
І упевненість в словах
Треба взяти в Міхрімах.
Знову радість Роксолани,
Довгий ніс аги-Мерджана,
Дії Ґілізар-хатунг,
І надію від Евсун.
Із Стамбулу йдем до лісу,
Щоб потрапити в Манісу,
Звідки й Фахріє-калфа,
Там правитель Мустафа.
В Ебосууда е фенді
Мудрість взяти б в компліменті.
І сибірський вже варнак
Нам програв би у матрак.
І терпіння в Джиханґіра,
Сум за морем Хай-Райдіна,
Барбаросси в темну даль,
Й дружбу давню Ґюльнігаль.
А також аплодисментів
Лікаря б Яхья е фенді.
Позику б в хатунг-Ракель,
Й почуття від Айбіґе.
Смерті, наклепи і страти,
Гірше Лувра тут палати.
Вроду візьмемо в Армін,
Ну, а трон візьме – Селім.
Мустафа й Мехмед нас лишуть,
Їх Джеляль-заде не впише
У історії гарем.
В нас же головна – Гюрем.
Все! До нового куплету!
Хто ж кумиром став поета?
Так, це він, скажу вам я,
Це – Ташли-Джали Яхья.
ID:
440651
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.07.2013 12:33:57
© дата внесення змiн: 30.08.2013 13:25:25
автор: Oleg Kolibaba
Вкажіть причину вашої скарги
|
