Одне каміння,кинувши в колодязь
Поставить на коліна вже тебе
сьогодні,
Просити в нього воду...
Якщо пташка,наївшись комах
Пісню слави підносить,
Пригубивши вино і хлібець,
Віддай шану Всевишнім..
Якщо згустки туману тебе облягли
То життя похибки митті,
Сонце встане пригріє луги
І життя набере сенсу знову...
Якщо ти,завісник скупий
Ти стоїш і втопаєш в багнюці,
Тіло тішиться в розкошах всіх
А Душа спопиляє всі муки...
Про любов не сказати це мало,
Вона,як спокуси капкан
Забирає серця,
Залишає лиш муки й страждання...
Ти вже стоїш на вершині гори
Подивись через призму до низу,
Щоб із неї правдиво зійти
І не впасти що сили...
Птаха має політ у горі
То її є стихія,
Якщо думка сягає небес
На тобі є божествена слава...
Не будуй ти хороми німі
В них ілюзії марні,
Побудуй один Храм у Душі
І він вічно засяє...
Якщо ти на поромі вночі і один
Визиваєш у бурі смятіння
Свою гордість залишеш, там назавжди
Чистим вийдеш у морі...
Якщо випив вина і хмелієш від нього
Ти від блуду не встоїш ніяк
Протрезвієш...і вже розум ніколи
Не вернеш, на вчора сьогодні...
Якщо гіркість хмільна
Забиває і пам"ять і розум
Ці тенета розірвить сила волі твоя,
Чиста віра,захистить від повтору.
Чудові роздуми, Ніна! 
