Весь світ вмістився на канапі.
Маленький пульт у моїй лапі,
І я ним бавлюсь, як дитя.
Тікаю далі від життя,
Від днів протухлих зачиняюсь,
Екран дивлюся та все же лаюсь,
На тих, хто розлива багнюку.
Хоть потішають мою скуку,
Але ж і знищує мене.
Маленький пульт до рабства гне,
І я склоняюсь пред малим.
Що день стаю рабом я злим,
Залежним від новин страшних
Та від чужих смертельних лих.
І так я дні свої проводжу,
Із глузду по тихеньку сходжу.
Усівшись вдома на канапі
Забув, що світ ще є на мапі,
Бо ж є у мене світ новий.
Він не для волі. Він – гнилий!
У ньому тільки плакать можеш.
В плачу своїм ти й душу зложиш
І погребуть тебе з пультом…
Зламав тебе медійний лом.
