Мені так мало твоєї уваги. Хоча мало – це зовсім неправильне слово в даному випадку, адже твоєї уваги взагалі немає. Сьогодні вперше захотілось лишитись у сні. Там значно затишніше, ніж тут, в реальному світі. Мені там не було самотньо. Ніскілечки. Я хочу, щоб ти знову прийшов до мене у сон, мій, видуманий знесиленим мозком, милий незнайомцю, який став найріднішим з «першого сну» про тебе. Хоч тебе насправді й не існує, але з тобою там було так добре. Верніть мені сон! Негайно! Прошу.. ну, будь ласка…
Я хочу твоєї уваги. Через її відсутність я починаю любити будь-який її прояв. Бачиш, мрію про сон, в якому мене хоча б він, видуманий хлопчина, буде слухати вічність, яка триває до моменту дзвінка будильника.
Мені так треба тебе. Мені так треба до тебе. Мені так добре з тобою. Мені.. А тобі? Тобі… мене.. треба?
